Діагностика смерті мозку людини

Анотація

Трансплантація органів неможлива без донорства, що виконується як за життя, так і посмертно. Кожен випадок мультиорганного забору органів – це допомога 4–6 пацієнтам. Без донорства органів не може бути трансплантації. Вважаємо, що потреба викласти сучасні алгоритми діагностики смерті мозку є цілком виправданою, і така інформація може бути корисною не лише для лікарів-анестезіологів, а й для лікарів інших спеціальностей. У цій лекції наведено матеріали, що стосуються донорства органів. Діагностичні критерії смерті мозку людини, а також процедура констатації смерті мозку людини та дії лікарів закладів охорони здоров’я стосовно осіб, які перебувають у цих закладах та в яких є клінічні показання щодо діагностики смерті мозку, визначаються «Порядком припинення активних заходів щодо підтримання життя пацієнта…». Активні заходи (проведення штучної вентиляції легень, інфузійної терапії та вазопресорної підтримки тощо) щодо підтримання життя пацієнта припиняють після встановлення у пацієнта смерті мозку, за винятком випадків, коли померлу людину розглядають як потенційного донора. Констатація смерті мозку людини здійснюється консиліумом лікарів закладу охорони здоров’я із залученням за потреби членів виїзної консультативно-діагностичної бригади, спеціалістів інших закладів охорони здоров’я. Відповідальність за своєчасність скликання та якість проведення консиліуму лікарів покладається на керівника закладу охорони здоров’я.

Відповідальна особа визначає склад консиліуму лікарів шляхом внесення відповідного запису до історії хвороби та відповідає за його роботу. Для констатації смерті мозку в осіб віком понад 18 років до складу консиліуму лікарів залучаються лікар-анестезіолог та лікар-невропатолог (лікар-нейрохірург), які мають досвід практичної роботи за спеціальністю не менше 5 років. До складу консиліуму лікарів не можуть бути включені лікарі, які беруть участь у вилученні анатомічних матеріалів людини та їх трансплантації, а також трансплант-координатор.